мордування
МОРДУВА́ННЯ, я, с. Дія та стан за знач. мордува́ти й мордува́тися 1, 2; мука, страждання.
Скривавленого, ледве живого, стягли Цигулю після мордування з ослона (Головко, II, 1957, 358);
То як же було ще й вантаж тягти за собою? То вже не їзда, а одне мордування, таку поклажу везти дівчині (Кучер, Трудна любов, 1960. 184).
Словник української мови (СУМ-11)