мордування

МОРДУВА́ННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. мордува́ти і мордува́тися 1, 2; мука, страждання.

Скривавленого, ледве живого, стягли Цигулю після мордування з ослона (А. Головко);

То як же було ще й вантаж тягти за собою? То вже не їзда, а одне мордування, таку поклажу везти дівчині (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. мордування — мордува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. мордування — Мука, страждання; (від ката) катування.  Словник синонімів Караванського
3. мордування — -я, с. Дія і стан за знач. мордувати й мордуватися 1), 2); мука, страждання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мордування — КАТУВА́ННЯ (фізичне насильство під час допиту обвинуваченого; заподіяння комусь фізичних страждань), ТОРТУ́РИ, ТОРТУ́РА, МОРДУВА́ННЯ, МУ́КИ, КАТУ́ШІ діал. І в неволю замкнули кати Ту, що волі безщасним хотіла.  Словник синонімів української мови
5. мордування — Мордува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мордування — МОРДУВА́ННЯ, я, с. Дія та стан за знач. мордува́ти й мордува́тися 1, 2; мука, страждання. Скривавленого, ледве живого, стягли Цигулю після мордування з ослона (Головко, II, 1957, 358); То як же було ще й вантаж тягти за собою?...  Словник української мови в 11 томах
7. мордування — Мордува́ння, -ня с. Мученіе, истязаніе, пытка.  Словник української мови Грінченка