мордувати
МОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого.
Завдавати комусь фізичного болю або моральних страждань; мучити, катувати.
Панів за те там мордовали [мордували] І жарили зо всіх боків, Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів (І. Котляревський);
Нас мордують однакові муки, Гнітить душу однаковий жаль (П. Грабовський);
Писали в'язні: “Передайте на волю – нас мордував поручник Маєвський. Смерть катам!” (П. Козланюк);
// Не давати спокою; хвилювати, тривожити.
– Мамо! Чуєте чи ні? Мамо! – Та чого тебе мордує лиха година? Ну, кажи, чого тобі? – витріщилась на нього мати, повернувшись од горщика (С. Васильченко);
// безос.
Кирило не чув докорів. Красу природи і її спокій пив хтиво, як спраглий воду, без думки і без сумніву .. Зате по ночах його мордувало (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)