мордуватися
МОРДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Зазнавати фізичних або моральних страждань; мучитися.
– А я й не сказала, Як була я людиною, Як я мордувалась (Т. Шевченко);
– За ті сльози, за ту кров, що сьогодні безневинно пролито... будуть вони [пани] довіку мучитися, до суду мордуватися!.. (Панас Мирний);
// Хвилюватися, переживати з приводу чогось.
Чого вона так мордується з сим весіллям, коли, молодого нема! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Сидить дід на стільці, обуває постільці, а баба мордується, що в чоботи не взується (прислів'я).
2. з ким – чим, над чим. Зазнавати труднощів; робити що-небудь з великим зусиллям, без належного успіху; мучитися.
Цілу годину мордувався Гануш, направляючи на клавіші пальці своєї старої учениці (І. Нечуй-Левицький);
Далі мордувалася мурашка з кришкою хліба, маленькою частинкою Якимової поживи (Н. Кобринська).
3. розм., рідко. Те саме, що скажені́ти.
Мордується, як чорт в лотоках (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)