мотивчик

МОТИ́ВЧИК, а, ч., муз. Пестл. до моти́в 2.

Наспівуючи безжурний мотивчик, Ніна почала складати речі (Коп., Земля.., 1957, 110).

Значення в інших словниках

1. мотивчик — моти́вчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. мотивчик — -а, ч., муз. Пестл. до мотив 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мотивчик — МОТИ́ВЧИК, а, ч., муз. Пестл. до моти́в 2. Наспівуючи безжурний мотивчик, Ніна почала складати речі (О. Копиленко).  Словник української мови у 20 томах