мотивчик
МОТИ́ВЧИК, а, ч., муз. Пестл. до моти́в 2.
Наспівуючи безжурний мотивчик, Ніна почала складати речі (Коп., Земля.., 1957, 110).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мотивчик — моти́вчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- мотивчик — -а, ч., муз. Пестл. до мотив 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мотивчик — МОТИ́ВЧИК, а, ч., муз. Пестл. до моти́в 2. Наспівуючи безжурний мотивчик, Ніна почала складати речі (О. Копиленко). Словник української мови у 20 томах