1. Словник української мови у 20 томах

мотивчик

МОТИ́ВЧИК, а, ч., муз.

Пестл. до моти́в 2.

Наспівуючи безжурний мотивчик, Ніна почала складати речі (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мотивчик — моти́вчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мотивчик — -а, ч., муз. Пестл. до мотив 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мотивчик — МОТИ́ВЧИК, а, ч., муз. Пестл. до моти́в 2. Наспівуючи безжурний мотивчик, Ніна почала складати речі (Коп., Земля.., 1957, 110). Словник української мови в 11 томах