мотика
МОТИ́КА, и, ж.
1. Найдавніше ручне знаряддя для оброблення ґрунту під посів у вигляді палиці, звичайно з кам'яним або металевим клинком.
Землю під посів [у період раннього трипілля] спушували дерев'яними мотиками, що мали кам'яні або рогові наконечники (з наук. літ.);
Чоловік, худий і зниділий, але з природи кремезний та тривкий, копає ту нивку великою мотикою (Леся Українка);
* У порівн. Пірвався, як з мотикою на сонце (Номис).
2. с. г. Те саме, що са́па́; копаниця (у 1 знач.).
Обійде Калина всі ланки, перевірить, а потім знову до своєї ділянки повертається і береться за мотику (В. Козаченко).
3. Те саме, що ки́рка.
Людей повно, а все ріпники .. Той з рискалем блудить, той з мотикою (І. Франко);
Мотика і лом були головними знаряддями праці шахтаря (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Ротаці́йна моти́ка – сільськогосподарська машина для розпушування ґрунту.
Якщо до з'явлення сходів випаде дощ, посіви негайно боронують або обробляють ротаційними мотиками впоперек рядків (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- мотика — Моти́ка: — сапа; кирка [54] — мотика (184) (motyka) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
- мотика — моти́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мотика — Моти́ка. Сапа, кирка, кайло. ● Пориватися (пускатися) з мотикою на сонце — братися до непосильної (нездійсненної) справи. В висшій політиці повинні наші провідники, яко немічні, бути дуже розважні, не повинні поривати ся, як то кажуть... Українська літературна мова на Буковині
- мотика — -и, ж. 1》 Найдавніше ручне знаряддя для обробітку ґрунту під посів у вигляді палиці, зазвичай із кам'яним або металевим клинком. 2》 с. г. Те саме, що сапа; копаниця (у 1 знач.). Ротаційна мотика. 3》 Те саме, що кирка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мотика — Сапа, сапка Словник чужослів Павло Штепа
- мотика — З мотикою на сонце не підеш. Не можна щось зробити, не маючи для цього відповідного вміння і знаряддя. Іде з мотикою на сонце. Береться до діла, до якого не має сили й знання. Приповідки або українсько-народня філософія
- мотика — КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́К діал., ОСКА́РД діал., СОКИРЯ́НКА діал.; КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П. Словник синонімів української мови
- мотика — МОТИ́КА, и, ж. 1. Найдавніше ручне знаряддя для обробки грунту під посів у вигляді палиці, звичайно з кам’яним або металевим клинком. Словник української мови в 11 томах
- мотика — Мотика, -ки ж. Кирка. А ні лопата, а ні мотика їх не розлучить. Ном. № 9519. Сокира остра, мотика їй сестра. Ном. № 7995. Словник української мови Грінченка