1. Словник української мови в 11 томах

мотика

МОТИ́КА, и, ж.

1. Найдавніше ручне знаряддя для обробки грунту під посів у вигляді палиці, звичайно з кам’яним або металевим клинком.

Землю під посів [у період раннього трипілля] спушували дерев’яними мотиками, що мали кам’яні або рогові наконечники (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 56);

Чоловік, худий і зниділий, але з природи кремезний та тривкий, копав ту нивку великою мотикою (Л. Укр., III, 1952,124);

*У порівн. Пірвався, як з мотикою на сонце (Номис, 1864, № 3134).

2. с. г. Те саме, що са́па; копаниця (у 1 знач.).

Обійде Калина всі ланки, перевірить, а потім знову до своєї ділянки повертається і береться за мотику (Коз., Вісімсот.., 1953, 146).

∆ Ротаці́йна моти́ка — сільськогосподарська машина для розпушування грунту.

Якщо до з’явлення сходів випаде дощ, посіви негайно боронують або обробляють ротаційними мотиками впоперек рядків (Хлібороб Укр., З, 1964, 5).

3. Те саме, що ки́рка.

Людей повно, а все ріпники.. Той з рискалем блудить, той з мотикою (Фр., І, 1955, 121);

Мотика і лом були головними знаряддями праці шахтаря (Наука.., 12, 1967, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мотика — Моти́ка: — сапа; кирка [54] — мотика (184) (motyka) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
  2. мотика — моти́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. мотика — Моти́ка. Сапа, кирка, кайло. ● Пориватися (пускатися) з мотикою на сонце — братися до непосильної (нездійсненної) справи. В висшій політиці повинні наші провідники, яко немічні, бути дуже розважні, не повинні поривати ся, як то кажуть... Українська літературна мова на Буковині
  4. мотика — -и, ж. 1》 Найдавніше ручне знаряддя для обробітку ґрунту під посів у вигляді палиці, зазвичай із кам'яним або металевим клинком. 2》 с. г. Те саме, що сапа; копаниця (у 1 знач.). Ротаційна мотика. 3》 Те саме, що кирка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мотика — Сапа, сапка Словник чужослів Павло Штепа
  6. мотика — МОТИ́КА, и, ж. 1. Найдавніше ручне знаряддя для оброблення ґрунту під посів у вигляді палиці, звичайно з кам'яним або металевим клинком. Словник української мови у 20 томах
  7. мотика — З мотикою на сонце не підеш. Не можна щось зробити, не маючи для цього відповідного вміння і знаряддя. Іде з мотикою на сонце. Береться до діла, до якого не має сили й знання. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. мотика — КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́К діал., ОСКА́РД діал., СОКИРЯ́НКА діал.; КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П. Словник синонімів української мови
  9. мотика — Мотика, -ки ж. Кирка. А ні лопата, а ні мотика їх не розлучить. Ном. № 9519. Сокира остра, мотика їй сестра. Ном. № 7995. Словник української мови Грінченка