мотика

моти́ка

-и, ж.

1》 Найдавніше ручне знаряддя для обробітку ґрунту під посів у вигляді палиці, зазвичай із кам'яним або металевим клинком.

2》 с. г. Те саме, що сапа; копаниця (у 1 знач.). Ротаційна мотика.

3》 Те саме, що кирка.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

мотика — Моти́ка: — сапа; кирка [54] — мотика (184) (motyka) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
мотика — моти́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
мотика — Моти́ка. Сапа, кирка, кайло. ● Пориватися (пускатися) з мотикою на сонце — братися до непосильної (нездійсненної) справи. В висшій політиці повинні наші провідники, яко немічні, бути дуже розважні, не повинні поривати ся, як то кажуть... Українська літературна мова на Буковині
мотика — Сапа, сапка Словник чужослів Павло Штепа
мотика — МОТИ́КА, и, ж. 1. Найдавніше ручне знаряддя для оброблення ґрунту під посів у вигляді палиці, звичайно з кам'яним або металевим клинком. Словник української мови у 20 томах
мотика — З мотикою на сонце не підеш. Не можна щось зробити, не маючи для цього відповідного вміння і знаряддя. Іде з мотикою на сонце. Береться до діла, до якого не має сили й знання. Приповідки або українсько-народня філософія
мотика — КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́К діал., ОСКА́РД діал., СОКИРЯ́НКА діал.; КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П. Словник синонімів української мови
мотика — МОТИ́КА, и, ж. 1. Найдавніше ручне знаряддя для обробки грунту під посів у вигляді палиці, звичайно з кам’яним або металевим клинком. Словник української мови в 11 томах
мотика — Мотика, -ки ж. Кирка. А ні лопата, а ні мотика їх не розлучить. Ном. № 9519. Сокира остра, мотика їй сестра. Ном. № 7995. Словник української мови Грінченка