моторошно

МО́ТОРОШНО.

1. Присл. до мо́торошний.

І моторошно в темноті буран завив, як та сирена… (Тич., II, 1957, 152);

В темряві моторошно бряжчала зброя, непокоїлися коні (Стельмах, І, 1962, 636).

2. кому, у знач. присудк. сл. Про почуття страху, тривоги, яке хтось переживає; страшно.

[Михайло:] Жінко! Мені щось моторошно. Чи пити, чи не пити? (Котл., II, 1953, 60);

[Анна:] Моторошно.. Усе мені вдається, що ось-ось якесь нещастя… (Фр., IX, 1962, 111);

Тяжко було мені й моторошно самому в полі (Сміл., Сашко, 1954, 153).

Значення в інших словниках

1. моторошно — мо́торошно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. моторошно — 1》 Присл. до моторошний. 2》 кому, у знач. присудк. сл. Про почуття страху, тривоги, яке хтось переживає; страшно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. моторошно — МО́ТОРОШНО. 1. Присл. до мо́торошний. І моторошно в темноті буран завив, як та сирена... (П. Тичина); В темряві моторошно бряжчала зброя, непокоїлися коні (М. Стельмах). 2. кому, у знач. пред. Про почуття страху, тривоги, яке хтось переживає; страшно.  Словник української мови у 20 томах
4. моторошно — СТРА́ШНО присудк. сл. — кому і без додатка (про почуття страху, тривоги, яке хтось відчуває), ЛЯ́ЧНО, БО́ЯЗКО, БО́ЯЗНО, МО́ТОРОШНО, ЖА́ХНО. Петрик жив з мамою край села під самісіньким лісом, і йому було страшно вечорами (В.  Словник синонімів української мови
5. моторошно — Мо́торошно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. моторошно — Мо́торошно нар. 1) Не по себѣ, нездорово. Прокинувся я, — холодно мені так, моторошно. Зміев. у. 2) Страшно, жутко. Жінко! мені щось моторошно, — чи пити, чи не пити? Котл. МЧ. 372.  Словник української мови Грінченка