моціон
МОЦІО́Н, у, ч. Прогулянка на повітрі для відпочинку, лікування тощо.
Напруга й моціон несподівано розбудили його апетит (Н.-Лев., IV, 1956, 121);
Лікар Патрарі не тільки заріс густою бородою, а ще й дуже поповнів; відсутність моціону й сила харчів зробили своє діло (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 112);
Добра годівля, дбайливий догляд, щоденні моціони сприяють швидкому росту й доброму розвитку телят (Хлібороб Укр.,,1,..1968,28).
Словник української мови (СУМ-11)