мружитися
МРУ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся; наказ, сп. мружся; недок. Мружити очі; жмуритися.
Сонце б’є їй в очі, вона мружиться і сміється (Гончар, III, 1959, 121);
У печі тріскотіли дрова, кіт мружився на вогонь, горбом вигинав спину (Донч., III, 1956, 127).
Словник української мови (СУМ-11)