мрійник

МРІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто любить мріяти.

— Ви не лише лірик, що не пише поезій, але ще мрійник, котрий, .може, й ніколи не віддавався свідомо мріям (Коб., III, 1956, 166);

Все життя він був оптимістом і мрійником, але завжди вмів реально оцінювати обстановку (Дмит., Обпалені.., 1962, 14);

// Той, хто в мріях відривається від реальної дійсності.

Ходять по заводу чутки: лабораторний працівник з нього, мовляв, непоганий, але ж він.. — мрійник, фантазер (Шовк., Інженери, 1956, 40).

Значення в інших словниках

1. мрійник — мрі́йник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мрійник — Фантазер, п. Дон-Кіхот.  Словник синонімів Караванського
3. мрійник — -а, ч. Той, хто любить мріяти. || Той, хто в мріях відривається від реальної дійсності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мрійник — МРІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто любить мріяти. – Ви не лише лірик, що не пише поезій, але ще мрійник, котрий, може, й ніколи не віддавався свідомо мріям (О. Кобилянська); Все життя він був оптимістом і мрійником, але завжди вмів реально оцінювати обстановку (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. мрійник — РОМА́НТИК (романтично настроєна людина, схильна до мрійності, до ідеалізації дійсності), ІДЕАЛІ́СТ, МРІ́ЙНИК. Один Воздвиженський не згадував Тули, сміявся з усіх і звав усіх романтиками (І. Нечуй-Левицький); — Бідний ідеаліст!...  Словник синонімів української мови
6. мрійник — Мрі́йник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мрійник — Мрійник, -ка м. Мечтатель. Желех.  Словник української мови Грінченка