Значення в інших словниках
-
мрійник —
мрі́йник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
мрійник —
-а, ч. Той, хто любить мріяти. || Той, хто в мріях відривається від реальної дійсності.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мрійник —
МРІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто любить мріяти. – Ви не лише лірик, що не пише поезій, але ще мрійник, котрий, може, й ніколи не віддавався свідомо мріям (О. Кобилянська); Все життя він був оптимістом і мрійником, але завжди вмів реально оцінювати обстановку (Л.
Словник української мови у 20 томах
-
мрійник —
РОМА́НТИК (романтично настроєна людина, схильна до мрійності, до ідеалізації дійсності), ІДЕАЛІ́СТ, МРІ́ЙНИК. Один Воздвиженський не згадував Тули, сміявся з усіх і звав усіх романтиками (І. Нечуй-Левицький); — Бідний ідеаліст!...
Словник синонімів української мови
-
мрійник —
Мрі́йник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
мрійник —
МРІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто любить мріяти. — Ви не лише лірик, що не пише поезій, але ще мрійник, котрий, .може, й ніколи не віддавався свідомо мріям (Коб.
Словник української мови в 11 томах
-
мрійник —
Мрійник, -ка м. Мечтатель. Желех.
Словник української мови Грінченка