мрійник

Значення в інших словниках

1. мрійник — мрі́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. мрійник — -а, ч. Той, хто любить мріяти. || Той, хто в мріях відривається від реальної дійсності. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мрійник — МРІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто любить мріяти. – Ви не лише лірик, що не пише поезій, але ще мрійник, котрий, може, й ніколи не віддавався свідомо мріям (О. Кобилянська); Все життя він був оптимістом і мрійником, але завжди вмів реально оцінювати обстановку (Л. Словник української мови у 20 томах
4. мрійник — РОМА́НТИК (романтично настроєна людина, схильна до мрійності, до ідеалізації дійсності), ІДЕАЛІ́СТ, МРІ́ЙНИК. Один Воздвиженський не згадував Тули, сміявся з усіх і звав усіх романтиками (І. Нечуй-Левицький); — Бідний ідеаліст!... Словник синонімів української мови
5. мрійник — Мрі́йник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мрійник — МРІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто любить мріяти. — Ви не лише лірик, що не пише поезій, але ще мрійник, котрий, .може, й ніколи не віддавався свідомо мріям (Коб. Словник української мови в 11 томах
7. мрійник — Мрійник, -ка м. Мечтатель. Желех. Словник української мови Грінченка