мрійник
мрі́йник
-а, ч.
Той, хто любить мріяти.
|| Той, хто в мріях відривається від реальної дійсності.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мрійник — мрі́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мрійник — Фантазер, п. Дон-Кіхот. Словник синонімів Караванського
- мрійник — МРІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто любить мріяти. – Ви не лише лірик, що не пише поезій, але ще мрійник, котрий, може, й ніколи не віддавався свідомо мріям (О. Кобилянська); Все життя він був оптимістом і мрійником, але завжди вмів реально оцінювати обстановку (Л. Словник української мови у 20 томах
- мрійник — РОМА́НТИК (романтично настроєна людина, схильна до мрійності, до ідеалізації дійсності), ІДЕАЛІ́СТ, МРІ́ЙНИК. Один Воздвиженський не згадував Тули, сміявся з усіх і звав усіх романтиками (І. Нечуй-Левицький); — Бідний ідеаліст!... Словник синонімів української мови
- мрійник — Мрі́йник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мрійник — МРІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто любить мріяти. — Ви не лише лірик, що не пише поезій, але ще мрійник, котрий, .може, й ніколи не віддавався свідомо мріям (Коб. Словник української мови в 11 томах
- мрійник — Мрійник, -ка м. Мечтатель. Желех. Словник української мови Грінченка