мрітися
МРІ́ТИСЯ¹, мрі́ється; мин. ч. мрі́вся, мрі́лася, лося; недок.
1. Ледь виднітися.
У присмерку ледве-на-ледве по степу росяному шлях мрівся… (Вовчок, І, 1955, 150);
В снігах несходимих, глибоких, Де темні бори лише мрілись, В тайзі на етапнім привалі Вони несподівано стрілись (Стар., Поет. тв., 1958, 166);
Море синьою смугою ледве мріється здаля.
2. розм., рідко. Те саме, що ввижа́тися; привиджуватися.
Відома річ, кого огнем пече, тому скрізь вода мріється (Вовчок, VI, 1956, 267);
Куди б не скинув я оком. Образ твій мріється всюди (Граб. І, 1959 358).
МРІ́ТИСЯ², мрі́ється, недок., розм. Те саме, що мрі́ятися.
Де те все поділось, що тоді нам мрілось — ясне, урочисте? (Л. Укр., І, 1951, 246);
Ти снилась, морилась і мрілась, Як мавка в синьому диму (Мал., Звенигора, 1959, 163).
Словник української мови (СУМ-11)