мудь
МУДЬ, я, ч., зневажл., лайл. Груба, невихована людина.
— А ти, мудю! А ти, хлопе! А ти, опришку! (Фр., II, 1950, 84);
— Ну, сину, як маєш охоту, то я тебе в школу віддам.. — Ні, не хочу.. — О се ще… ціпов’яз! Родився мудьом — мудьом і вмреш! — сказав Наум, махнувши рукою (Коцюб., І, 1955, 103).
Словник української мови (СУМ-11)