мудь
МУДЬ, я, ч., зневажл., лайл.
Груба, невихована людина.
– А ти, мудю! А ти, хлопе! А ти, опришку! (І. Франко);
– Ну, сину, як маєш охоту, то я тебе в школу віддам .. – Ні, не хочу .. – О се ще... ціпов'яз! Родився мудьом [мудем] – мудьом і вмреш! – сказав Наум, махнувши рукою (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)