муедзин

МУЕДЗИ́Н, а, ч.

У мусульман – служитель при мечеті, який з мінарету в певний час закликає віруючих до молитви.

На самій горі, на двох дуже ілюмінованих високих мінаретах стоять два муедзини й скликають турків на молитву (І. Нечуй-Левицький);

Мечеті були повні туфель і людей, горів обгорткою коран, скрипіли голосами з мінаретів муедзини (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. муедзин — муедзи́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. муедзин — -а, ч. У мусульман – служитель при мечеті, який з мінарету в певний час закликає віруючих до молитви.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. муедзин — муедзи́н (тур., від араб. му’аддін) в ісламі служитель при мечеті, який у певний час закликає з мінарету мусульман до молитви.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. муедзин — Муедзи́н, -на; -дзи́ни, -нів (араб.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. муедзин — МУЕДЗИ́Н, а, ч. У мусульман — служитель при мечеті, який з мінарета в певний час закликав віруючих до молитви. На самій горі, на двох дуже ілюмінованих високих мінаретах стоять два муедзини й скликають турків на молитву (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах