музичити
МУЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. Грати на якомусь інструменті, розважатися музикою.
Музичить треба — от і діло, Коли хотіли знать! (Гл., Байки.., 1959, 161);
— Я святкую день своїх уродин і щастя — і влаштовую вечір. Ціль його: музичити, бути щасливою (Коб., III, 1956, 384).
2. перен. Видавати звуки, схожі на музику.
Музичить десь за плотом на стерниці цвіркун (Мушк., Чорний хліб, 1960, 23).
Словник української мови (СУМ-11)