муляр
МУ́ЛЯР, а, ч. Фахівець, майстер мурування.
Муляр Никифор рано встав (Фр., XIII, 1954, 309);
[Річард:] Якби згубив кітару [кіфару] Аполлон і стратив голос, мурував би тільки, то певне б звався муляром, не богом (Л. Укр., III, 1952, 114);
Він пригадав, як на заводі муляри мурували стіни нового корпусу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 54).
Словник української мови (СУМ-11)