мурава
МУРАВА́, и́, ж. Те саме, що морі́г.
Мабуть, ніхто не живе в тому палаці, бо й двір непрочищений, заріс густою муравою (Мирний, І, 1949, 178);
І все щось він з того стриху скидав на землю і волік перед хату на мураву (Стеф., І, 1949, 112);
Люба.. пройшла мимо корови, що лежала на мураві (Стельмах, І, 1962, 473).
Словник української мови (СУМ-11)