муравель

МУРАВЕ́ЛЬ, вля́, ч., діал. Мурашка.

Бабуня казала собі привезти мішок муравлиння з червоними муравлями (Круш., Буденний хліб.., 1960, 56).

Значення в інших словниках

1. муравель — мураве́ль іменник чоловічого роду, істота мурашка діал.  Орфографічний словник української мови
2. муравель — -вля, ч., діал. Мурашка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. муравель — Мурашка, муравка, мураха, мурошинка, мурошва, мурошня, див. терміт  Словник чужослів Павло Штепа
4. муравель — МУРАВЕ́ЛЬ, вля́, ч., діал. Мурашка. – О, диви, яку запруту тащить на гніздо! – говорив [Медвідь] .. І з щирою, старечою усмішкою торкав справді велику тріску, яку муравель силкувався занести до своєї крутої будівлі (Б. Лепкий).  Словник української мови у 20 томах
5. муравель — МУРА́ШКА (невелика комаха ряду перетинчастокрилих), МУРА́ХА, МУРАВЕ́ЛЬ діал., МУРА́ВКА діал. У природі нема кращого захисника лісу, ніж мурашка (з газети); "Ну й людина оця кума Малашка: і за себе і за мене робить, наче та мураха" (Грицько Григоренко)...  Словник синонімів української мови
6. муравель — Мураве́ль, -вля́ м. Муравей. Желех.  Словник української мови Грінченка