муравель —
мураве́ль іменник чоловічого роду, істота мурашка діал.
Орфографічний словник української мови
муравель —
-вля, ч., діал. Мурашка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
муравель —
МУРАВЕ́ЛЬ, вля́, ч., діал. Мурашка. – О, диви, яку запруту тащить на гніздо! – говорив [Медвідь] .. І з щирою, старечою усмішкою торкав справді велику тріску, яку муравель силкувався занести до своєї крутої будівлі (Б. Лепкий).
Словник української мови у 20 томах
муравель —
МУРА́ШКА (невелика комаха ряду перетинчастокрилих), МУРА́ХА, МУРАВЕ́ЛЬ діал., МУРА́ВКА діал. У природі нема кращого захисника лісу, ніж мурашка (з газети); "Ну й людина оця кума Малашка: і за себе і за мене робить, наче та мураха" (Грицько Григоренко)...
Словник синонімів української мови
муравель —
МУРАВЕ́ЛЬ, вля́, ч., діал. Мурашка. Бабуня казала собі привезти мішок муравлиння з червоними муравлями (Круш., Буденний хліб.., 1960, 56).
Словник української мови в 11 томах
муравель —
Мураве́ль, -вля́ м. Муравей. Желех.
Словник української мови Грінченка