мурава
МУРАВА́, и́, ж.
Те саме, що морі́г.
Мабуть, ніхто не живе в тому палаці, бо й двір непрочищений, заріс густою муравою (Панас Мирний);
І все щось він з того стриху скидав на землю і волік перед хату на мураву (В. Стефаник);
Люба .. пройшла мимо корови, що лежала на мураві (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)