Словник української мови в 11 томах

мутний

МУ́ТНИЙ, а́, е́, розм.

1. Те саме, що каламу́тний.

Восени звичайно сільські газдині мочили в мутній воді потоку коноплі (Кобр., Вибр., 1954, 84);

Над головою мутне, обложене хмарами осіннє небо (Грим., Кавалер.., 1955, 148).

2. Який утратив блиск, прозорість; тьмяний.

Тихо стало в хаті. Місяць несміло, блідо проглядає крізь мутні шибки (Фр., І, 1955, 65).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. мутний — мутни́й прикметник каламутний; тьмяний розм.  Орфографічний словник української мови
  2. мутний — див. КАЛАМУТНИЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. мутний — див. каламутний  Словник синонімів Вусика
  4. мутний — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що каламутний. 2》 Який утратив блиск, прозорість; тьмяний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мутний — Каламутний, див. муть  Словник чужослів Павло Штепа
  6. мутний — МУТНИ́Й, а́, е́, розм. 1. Те саме, що каламу́тний. Восени звичайно сільські ґаздині мочили в мутній воді потоку коноплі (Н. Кобринська); Над головою мутне, обложене хмарами осіннє небо (Я. Гримайло). 2. Який утратив блиск, прозорість; тьмяний.  Словник української мови у 20 томах
  7. мутний — А, -е. 1. Ненадійний, непевний, той, що може зрадити, не викликає довіри. Мутний друг. 2. Незнайомий. Це що за мутний кадр? Перший раз бачу.  Словник сучасного українського сленгу
  8. мутний — лови́ти ри́бу (ри́бку) в каламу́тній (рідше мутні́й) воді́, ірон. Використовувати будь-які обставини, всіляко хитрувати для власної вигоди, намагаючись приховати свої дії. (Ярчук:) Абстрактного добра і зла не існує. Все на світі відносне.  Фразеологічний словник української мови
  9. мутний — КАЛАМУ́ТНИЙ (про воду та іншу рідину — не прозорий, не чистий), МУТНИ́Й розм., БАЛАМУ́ТНИЙ розм.; СКОЛО́ЧЕНИЙ, ЗБАЛАМУ́ЧЕНИЙ розм. (який утратив прозорість). Понад Дністром іде вночі Козак. І дивиться йдучи На каламутну темну воду (Т.  Словник синонімів української мови
  10. мутний — Мутни́й, -тна́, -тне́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. мутний — Мутни́й, -а́, -е́ Мутный. Ой чого ж ти, мила, такая, як водиченька мутная? н. п.  Словник української мови Грінченка