мутний
КАЛАМУ́ТНИЙ (про воду та іншу рідину — не прозорий, не чистий), МУТНИ́Й розм., БАЛАМУ́ТНИЙ розм.; СКОЛО́ЧЕНИЙ, ЗБАЛАМУ́ЧЕНИЙ розм. (який утратив прозорість). Понад Дністром іде вночі Козак. І дивиться йдучи На каламутну темну воду (Т. Шевченко); Восени звичайно сільські ґаздині мочили в мутній воді потоку коноплі (Н. Кобринська).
ТЬМЯ́НИЙ (про очі, погляд тощо — невиразний), ОЛОВ'Я́НИЙ, ТУМА́ННИЙ, ПРИТУМА́НЕНИЙ, МУТНИ́Й розм., ТЬМА́ВИЙ розм.; ПОТЬМА́РЕНИЙ, ПОТУ́ХЛИЙ, ПОЖУ́ХЛИЙ (який став невиразним). З тьмяних очей наче зійшла полуда, вони прояснилися і засвітились думкою (І. Волошин); Микола відвернувся, підійшов до вікна. Олов'яним поглядом окинув вулицю (П. Кочура); — Ну що болить тобі, донечко, що?.. — А воно тільки дивиться оченятами, туманними від болю, ріже його тим болем (О. Гончар); Його мутні очі дивляться в простір, а усмішка розсовує зморшки (М. Коцюбинський); — Ведіть його, хай ляже. — І Вітю повели під руки, блідого, з потухлими очима (С. Васильченко). — Пор. тьмяні́ти.
Словник синонімів української мови