мучення

МУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. му́чити та стан за знач. му́читися.

Олениха, сама хвилюючися, оповідала про мучення Марусі, як вона кричить ночами (Хотк., II, 1966, 177).

Значення в інших словниках

1. мучення — му́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. мучення — -я, с. Дія за знач. мучити і стан за знач. мучитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мучення — МУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. му́чити та стан за знач. му́читися. Олениха, сама хвилюючися, оповідала про мучення Марусі, як вона кричить ночами (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах
4. мучення — Му́чення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. мучення — Мучення, -ня с. 1) Мученіе. 2) — боже. Страсти Господни. Одну пісню о Божім рождению, другу — о Божім мученню. Гол.  Словник української мови Грінченка