мушкетний
МУШКЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до мушке́т.
Тогді [тоді] ну військо муштровати [муштрувати], Учить мушкетний артикул (Котл., І, 1952, 190);
Вночі в козацькому таборі цілком несподівано завили сурми. Безладна мушкетна стрілянина і гарматні постріли ..змішалися з покликами й зойками десятків тисяч стривожених голосів (Кач., II, 1958, 444);
// Признач. для мушкета.
Хіба моїх не треба слів, Палких, немов мушкетний порох, Серед бійців і ковалів. Серед одважних І бадьорих? (Рильський, II, 1960, 321).
Словник української мови (СУМ-11)