мідяк

МІДЯ́К, а́, ч., розм.

1. Мідна монета.

Цехова каса виплатила їм ту позичку самими мідяками (Фр., IV, 1950, 213);

Макар витяг з скрині хустку, розв’язав вузлик, у котрому було зав’язано два карбованці бумажками та трохи мідяків (Л. Янов., І, 1959, 61);

*Образно. Боляче тому серцю, що розміняло свій спокій на мідяки примарної слави (Ю. Бедзик, Полки… 1959, 187).

2. тільки мн., перен., зневажл. Дрібні гроші.

— Після тих прибутків, що раніш.. вони [капіталісти] загрібали, це вже для них — дріб’язок, мідяки (Головко, II, 1957, 599);

А ви, кати, за жменю мідяків Знайшли собі за океаном службу (Павл., Бистрина, 1959, 25);

// Про щось дріб’язкове, другорядне.

А зараз пише [поет] — віршики сумні. Мовляв — набридла жінка, І дошкуля печінка… Читав і віри я не йняв: Навіщо золото на мідяки зміняв? (Дмит., В обіймах.., 1958, 154).

Значення в інших словниках

1. мідяк — мідя́к іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. мідяк — Мідна монета; (щось маловарте) гріш, копійка; мн. МІДЯКИ, дрібні монети, дрібняки, зб. мідь.  Словник синонімів Караванського
3. мідяк — -а, ч., розм. 1》 Мідна монета. 2》 тільки мн., перен., зневажл. Дрібні гроші. || Про щось дріб'язкове, другорядне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мідяк — МІДЯ́К, а́, ч., розм. 1. Мідна монета. Цехова каса виплатила їм ту позичку самими мідяками (І. Франко); Макар витяг з скрині хустку, розв'язав вузлик, у котрому було зав'язано два карбованці бумажками та трохи мідяків (Л. Яновська); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. мідяк — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт.  Словник синонімів української мови
6. мідяк — Мідя́к, -ка м. Мѣдная монета. Сим. 208.  Словник української мови Грінченка