Великий тлумачний словник сучасної мови

мідяк

мідя́к

-а, ч., розм.

1》 Мідна монета.

2》 тільки мн., перен., зневажл. Дрібні гроші.

|| Про щось дріб'язкове, другорядне.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. мідяк — мідя́к іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. мідяк — Мідна монета; (щось маловарте) гріш, копійка; мн. МІДЯКИ, дрібні монети, дрібняки, зб. мідь.  Словник синонімів Караванського
  3. мідяк — МІДЯ́К, а́, ч., розм. 1. Мідна монета. Цехова каса виплатила їм ту позичку самими мідяками (І. Франко); Макар витяг з скрині хустку, розв'язав вузлик, у котрому було зав'язано два карбованці бумажками та трохи мідяків (Л. Яновська); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
  4. мідяк — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт.  Словник синонімів української мови
  5. мідяк — МІДЯ́К, а́, ч., розм. 1. Мідна монета. Цехова каса виплатила їм ту позичку самими мідяками (Фр., IV, 1950, 213); Макар витяг з скрині хустку, розв’язав вузлик, у котрому було зав’язано два карбованці бумажками та трохи мідяків (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах
  6. мідяк — Мідя́к, -ка м. Мѣдная монета. Сим. 208.  Словник української мови Грінченка