міліціонер

МІЛІЦІОНЕ́Р, а, ч. Працівник міліції (у 1 знач.), який стежить за громадським порядком.

[Міліціонер:] Тут перед вами не Петро, а старший міліціонер товариш Редька (Корн., І, 1955, 283);

Аж ось і місто почалось, Дзвінки трамвайні чуть, І міліціонер жезлом Показує нам путь (Мур., Піонер. слово, 1951, 72).

Значення в інших словниках

1. міліціонер — міліціоне́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. міліціонер — як ім. міліцейський, жм. міліцай, г. міліціянт, зн. поліцай.  Словник синонімів Караванського
3. міліціонер — [м'іл'іц'іонер] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
4. міліціонер — -а, ч. Працівник міліції (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. міліціонер — див. поліцай  Словник чужослів Павло Штепа
6. міліціонер — МІЛІЦІОНЕ́Р, а, ч. Рядовий або сержант міліції (у 1 знач.). У неділю опівдні приїхав у Троянівку міліціонер верхи (Григорій Тютюнник); Аж ось і місто почалось, Дзвінки трамвайні чуть, І міліціонер жезлом Показує нам путь (І. Муратов).  Словник української мови у 20 томах
7. міліціонер — син. афен, балон, гад, гапон, мент, мільтон, мінтон, мусор, півень, синій, фараон, фіга, чорт. дільничий: батюшка.  Словник жарґонної лексики української мови
8. міліціонер — Міліціоне́р, -ра, -рові, -не́ре! -не́ри, -рів, -рам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)