міліціонер —
міліціоне́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
міліціонер —
як ім. міліцейський, жм. міліцай, г. міліціянт, зн. поліцай.
Словник синонімів Караванського
міліціонер —
-а, ч. Працівник міліції (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
міліціонер —
див. поліцай
Словник чужослів Павло Штепа
міліціонер —
МІЛІЦІОНЕ́Р, а, ч. Рядовий або сержант міліції (у 1 знач.). У неділю опівдні приїхав у Троянівку міліціонер верхи (Григорій Тютюнник); Аж ось і місто почалось, Дзвінки трамвайні чуть, І міліціонер жезлом Показує нам путь (І. Муратов).
Словник української мови у 20 томах
міліціонер —
МІЛІЦІОНЕ́Р, а, ч. Працівник міліції (у 1 знач.), який стежить за громадським порядком. [Міліціонер:] Тут перед вами не Петро, а старший міліціонер товариш Редька (Корн.
Словник української мови в 11 томах