міновий

МІНОВИ́Й, а́, е́. Стос. до міни ( див. мі́на³).

Крім грецьких міст, скіфи підтримували мінові зносини з фракійськими племенами на Дунаї (Нариси стар. іст. УРСР, 1947, 142);

В цю епоху [в середню пору бронзового віку] дволезові сокири набули значення мінової грошової одиниці (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 100).

∆ Мінова́ ва́ртість див. ва́ртість 3.

Значення в інших словниках

1. міновий — мінови́й прикметник від: мі́на — о́бмін  Орфографічний словник української мови
2. міновий — -а, -е. Стос. до міни (див. міна III). Мінова вартість — див. вартість 3.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. міновий — МІНОВИ́Й, а́, е́. Стос. до міни (див. мі́на³). Крім грецьких міст, скіфи підтримували мінові зносини з фракійськими племенами на Дунаї (з наук. літ.); В цю епоху [в середню пору бронзового віку] дволезові сокири набули значення мінової грошової одиниці (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах