міновий

мінови́й

-а, -е.

Стос. до міни (див. міна III).

Мінова вартість — див. вартість 3.

Значення в інших словниках

1. міновий — мінови́й прикметник від: мі́на — о́бмін  Орфографічний словник української мови
2. міновий — МІНОВИ́Й, а́, е́. Стос. до міни (див. мі́на³). Крім грецьких міст, скіфи підтримували мінові зносини з фракійськими племенами на Дунаї (з наук. літ.); В цю епоху [в середню пору бронзового віку] дволезові сокири набули значення мінової грошової одиниці (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. міновий — МІНОВИ́Й, а́, е́. Стос. до міни ( див. мі́на³). Крім грецьких міст, скіфи підтримували мінові зносини з фракійськими племенами на Дунаї (Нариси стар. іст.  Словник української мови в 11 томах