мінор
МІНО́Р, у, ч.
1. Музичний лад, звуки якого утворюють малий тризвук із забарвленням суму, журби.
Існує багато типів ладу, але найпоширеніші з них — мажор і мінор (Мист., 4, 1962, 23);
Концерт для фортепіано з оркестром фа-мінор був написаний [В. Золотухіним] ще в студентські роки (Мист., 6, 1965, 34).
2. перен., розм. Смутний, журливий настрій,
— Дозволь, ти щось сьогодні занадто в мінорі? (Донч., V, 1957, 512).
Словник української мови (СУМ-11)