мінор
міно́р
I -у, ч.
1》 Музичний лад, основою якого є малий тризвук з малою терцією.
2》 перен., розм. Смутний, журливий настрій.
II -а, ч., мат.
Визначник, що складається з елементів, які стоять на перетині довільно вибраних n рядків та n стовпчиків даної матриці або визначника.
Великий тлумачний словник сучасної української мови