міражний
МІРА́ЖНИЙ, а, е. Прикм. до міра́ж¹.
Над заповідним степом було вже тільки небо, по-південному світле, та струмувало з краю в край понад ковилями невтомне, кришталево-чисте, міражне море… (Гончар, Таврія, 1952, 267);
Він добре розумів, що принесло їй розчарування: міражний палац виявився халупою з повибиваними вікнами, й дверима (Вільде, Винен.., 1959, 82).
Словник української мови (СУМ-11)