мірошницький
МІРО́ШНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до міро́шник; належний мірошникові.
Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи! (Укр.. присл.., 1955, 244);
— Як захочеш, занесеш і собі додому якусь торбинку обмолу. Це законний мірошницький хліб (Стельмах, І, 1962, 513).
Словник української мови (СУМ-11)