місце
МІ́СЦЕ, я, с.
1. Простір земної поверхні, зайнятий або який може бути зайнятий ким-, чим-небудь.
От і вибрав [Пархім] собі місце на горбику (Кв.-Осн., II, 1956, 477);
Гарне, вигідне було місце, де вони поставили свої курені (Гончар, І, 1959, 40);
// чого, яке. Простір, пункт, де що-небудь розміщене, відбувається тощо.
Сидіти в корчмі, місці радості, з незагоєною раною в серці не хотілося (Хотк., II, 1966, 193);
Червона піхота і навіть кавалеристи, перетворившись у вантажників, пиряли на собі шпали та важезні мішки з піском, ..оснащаючи ними найбільш вразливі місця (Гончар, II, 1959, 107);
Маршрути походів по місцях слави охопили всю Запорізьку область (Рад. Укр., 12.V 1967, 4);
// Певний пункт, площина, признач. для кого-, чого-небудь.
Пора рушати. Керманичі вже на місцях (Хотк., II, 1966, 406);
Свого робочого місця ніхто не покинув (Собко, Біле полум’я, 1952, 237);
Тимофій навпомацки знаходить на своїх місцях сокиру, дерев’яний аршин, долото (Стельмах, II, 1962, 34);
// Певна площина, спеціально влаштована для того, щоб на ній розміститися.
— Он на весіллі тісно як буває, А прийде старшина, — і місце є… (Гл., Вибр., 1951, 156);
Входить батько Еней, за ним товариство троянське, І на простелених тканях пурпурних місця обіймають [займають] (Зеров, Вибр., 1966, 241).
∆ Дитя́че мі́сце — те саме, що плаце́нта.
На третьому місяці розвитку [зародка] на внутрішній поверхні стінки матки утворюється дитяче місце (Анат. і фізіол. люд., 1957, 185).
◊ Все стає́ (става́ло) на своє́ мі́сце (на свої́ місця́) — все набирає (набирало) попереднього вигляду, відновлюється (відновлювалося).
— Знаєш, друже… Ермітаж відбудували. Саша добре знав, що це не так. Проте він майже несвідомо, палкою своєю уявою вже відроджував поруйноване.. В нього все там ставало на своє місце (Гончар, III, 1959, 240);
До мі́сця — до потрібного пункту (добратися, доїхати і т. ін.);
Душа́ не на мі́сці див. душа́;
З мі́сця взя́ти (бра́ти і т. ін.) — без розгону переходити на швидкий хід.
Паровоз узяв з місця, і вагони котилися все швидше й швидше (Загреб., Європа 45, 1959, 91);
З мі́сця в кар’є́р див. карє́р;
Мі́сце під со́нцем див. со́нце;
Мо́кре мі́сце [не] зали́шиться (зоста́неться) див. мо́крий;
Нагріва́ти (нагрі́ти) собі́ мі́сце див. нагріва́ти;
На мі́сці чиєму — будучи в чиєму-небудь становищі.
— А я б на твоєму місці уже б мовчала, — обізвалась Надя (Л. Укр., III, 1952, 497);
Таки він, Матвій, міг сьогодні когось із братів, мов соняшника, зрешетити. Пігловський на його місці за милу душу пригостив би свинцевою начинкою, а Матвій чогось пожалів (Стельмах, І, 1962, 95);
На мі́сці (вирі́шувати, роби́ти і т. ін.) — там, де відбувається що-небудь, де джерело сировини; без передавання куди-небудь, перевезення і т. ін.
Дарка збирала малину панам.. ну, то вже, певне, й собі брала якийсь відсоток натурою на місці (Л. Укр., III, 1952, 660);
На мі́сці зло́чину спійма́ти (злови́ти, заста́ти і т. ін.) — викрити кого-небудь під час здійснення чогось лихого;
Не до мі́сця — не до діла, не до речі, не до ладу.
— З твоїх листів я бачу, що ти тепло до мене ставишся. Мені здається, хоч слово — тепло — тут не до місця (Ю. Янов., II, 1958, 74);
Не знахо́дити (не знайти́) [собі́] мі́сця див. знахо́дити;
Не лиша́ти (не лиши́ти) живо́го мі́сця див. лиша́ти;
Нема́є (не було́, не бу́де) мі́сця чому — немає чого-небудь (про абстрактні поняття).
Короткозорому оптимізмові немає місця (Коцюб., III, 1956, 285);
Не мі́сце:
а) (кому) не слід бути де-небудь, серед когось;
б) (для чого) не слід, не годиться робити щось.
[Саня:] Гаразд, гаразд, тут не місце для таких розмов… (Л. Укр., II, 1951, 34);
Ні з мі́сця:
а) стояти нерухомо, не рухатися.
Стоїть солдат, не ворушиться. Москалька крикнула удруге, кричить і утретє — солдат ні з місця (Кв.-Осн., II, 1956, 9);
— Ліворуч! Праворуч! А вони [учні] ні з місця, стоять наче вкопані, а потім враз вибухають реготом (Гончар, Тронка, 1963, 142);
б) на тому ж рівні, у тому ж стані; О́чі на мо́крому мі́сці див. мо́крий;
Прикипі́ти на мі́сці див. прикипі́ти;
Те́пле (тепле́ньке) мі́сце — вигідна посада.
Грибок знайшов тепле місце — продавцем у кооперації влаштувався (Зар., Антеї, 1962, 51);
Подбала [Лукія] про свого синочка: при конторі влаштовує ..Хіба ж не тепленьке місце? (Гончар, Тронка, 1963, 163);
Тупцюва́ти (тупцюва́тися) на [одно́му] мі́сці — не рухатися вперед, не розвиватися.
Що для Посмітного характерно: не тупцювати на місці, не заспокоюватися (вже, мовляв, богова борода в руці), не обмежувати себе лише господарськими справами (Вишня, II, 1956, 18);
Народне мистецтво не тупцюється на місці, а безперервно збагачується новими сюжетами, різноманітною інтерпретацією їх (Нар. тв. та ет., 6, 1966, 50).
2. перев. мн. Певна місцевість.
Є місця — чувати: Круглий рік весна… (Граб., І, 1959, 371);
У нас була казкова сіножать на Десні. До самого кінця життя вона залишиться в моїй пам’яті як найкрасивіше місце на всій землі (Довж., І, 1958, 12).
3. тільки мн. Віддалені від центру, центральних організацій райони, організації, установи; периферія.
Розвиток феодальних відносин в окремих областях спричинився до утворення на місцях незалежних князівств, які поступово відокремлювались від Києва (Іст. СРСР, І, 1956, 54);
Багато цікавого розповіли товариші з місць (Головко, II, 1957, 431).
4. Окрема ділянка, частина чого-небудь.
Сонце підпливало собі вище та вище, гріючи повітря, палючи голі місця (Мирний, І, 1954, 252);
Неприємне залоскотало мені під ребрами, зараз же на тому місці почало пекти, як вогнем, стало мені жарко й одразу пройняв піт (Ю. Янов., II, 1958, 124).
Ло́бне мі́сце див. ло́бний.
◊ Болю́че мі́сце див. болю́чий;
Мі́сця живо́го нема́ див. живи́й;
Слабке́ мі́сце див. слабки́й.
5. Частина, уривок книжки, художнього, музичного твору і т. ін.
— Я якось не зрозумів того місця, де Ви пишете, що не можете порозумітися з Мирним в справі видання його повісті (Коцюб., III, 1956, 213);
Деякі місця в копії [рукопису] полишені біло, і невідомо, що там має стояти (Л. Укр., V, 1956, 351).
6. Становище, яке займає хто-, що-небудь у суспільстві.
Вкраїнська мова своєю доброзвучністю займає одно з перших місць (може, третє або четверте) між усіма європейськими мовами (Сам., II, 1958, 365);
— Ленін! — глухо простогнав Мічурін… — Слухайте мене, — Мічурін випростався. — На честь найвеличнішої безсмертної людини, яка вивела нашу країну на перше місце в історії, наказую припинити роботу! (Довж., І, 1958, 473).
◊ Зна́ти своє́ мі́сце — поводитися відповідно до свого становища.
— Вона [Катря] їй так розмалює нігтями писка, що довго в свою школу не покажеться. Хай знає своє місце (Кучер, Трудна любов, 1960, 360).
7. Службова посада.
Пішла [Олександра] найматься; та щось із тиждень попід тином ночувала, поки собі місце знайшла в якогось коваля (Вовчок, І, 1955, 33);
Наталка після того, як зостались її вольєри без цесарок, подалася в Херсон шукати собі іншого місця (Гончар, II, 1959, 32);
// Вакансія в учбовому закладі для того, хто навчатиметься.
Майже одне місце на робфак при сільськогосподарському інституті. Будемо першого свого бідняка посилати у високу науку! (Стельмах, II, 1962, 361).
8. Окремий предмет, одиниця вантажу (пакунок, чемодан, ящик і т. ін.).
Вантаж, вага одного місця якого перевищує 250 кг, та вантажі.. вагою більше 400 кг класифікуються окремо (Автомоб., 1957, 311).
Словник української мови (СУМ-11)