місце

мі́сце:

◊ приписо́ве мі́сце → приписовий

◊ не зігрі́ти <�собі́> місця про того, хто не приживеться на новому місці (Франко) (ср, ст): Коли я зайшов до колишнього палацу Бєльських, там було людно від письменників. В будинку, на останньому поверсі, ще жила тоді графиня, але її скоро випровадили й перевели до маленького будинку, що стояв при в'їздовій брамі, де раніше жив сторож. Та й там вона не загріла довго місця, бо цей будинок видався чудовим для місцевої харчевні – і був то добрий пре́текст, щоб для графині підшукати приміщення десь у сонячній країні Казахстан (Тарнавський О.)

Значення в інших словниках

1. місце — мі́сце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. місце — Місцина; (на землі) місцевість; (дії) арена; (тепле) посада; (мокре) пляма; (у тексті) уривок; (в уряді) вакансія; (своє) становище; (прощі) ІД. п. мекка; мн. кн. МІСЦЯ, периферія, провінція <н. рапорти з місць>; місцинка.  Словник синонімів Караванського
3. місце — [м’ісцеи] -с'ц'а, м. (на) -с'ц'і, мн. м'іс'ц'а, м'іс'ц' два м'іс'ц'а  Орфоепічний словник української мови
4. місце — -я, с. 1》 Простір земної поверхні, зайнятий або який може бути зайнятий ким-, чим-небудь. || чого, яке. Простір, пункт, де що-небудь розміщене, відбувається тощо. || Певний пункт, площина, признач. для кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. місце — МІ́СЦЕ, я, с. 1. Простір земної поверхні, зайнятий або який може бути зайнятий ким-, чим-небудь. От і вибрав [Пархім] собі місце на горбику (Г. Квітка-Основ'яненко); Гарне, вигідне було місце, де вони поставили свої курені (О. Гончар); // чого, яке.  Словник української мови у 20 томах
6. місце — Вся сім’я вмісті, так душа на місці. Мати спокійна, коли всі діти вдома. Лиш місце лишилося, де гостилося. Лише спомини лишилися минулого веселого життя. На місці і камінь обростає. На однім місці таки чоловік доробиться.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. місце — син. де продають старі речі, товари: ведеенха, плюшкінський базар.  Словник жарґонної лексики української мови
8. місце — болю́че (живе́, найболю́чіше і т. ін.) мі́сце чиє, у кого і без додатка. Те, що найбільше турбує когось, що є причиною чиїх-небудь переживань, неприємностей і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
9. місце — МІ́СЦЕ (простір, зайнятий або який може бути зайнятий кимсь, чимсь), МІСЦИ́НА (МІСТИ́НА) розм. Недалечко од того місця, де вони стояли, валялась стара липа, зламана й повалена бурею (І.  Словник синонімів української мови
10. місце — Мі́сце, мі́сця, -цю, -цем, на мі́сці; місця́, місці́в і місць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. місце — МІ́СЦЕ, я, с. 1. Простір земної поверхні, зайнятий або який може бути зайнятий ким-, чим-небудь. От і вибрав [Пархім] собі місце на горбику (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
12. місце — Місце, -ця с. Мѣсто. По тричі в однім місці бідного невольники затинали. Макс. Як намальовані встають передо мною всі місця. Левиц. І. Місцем, місцями. а) Мѣстами, въ нѣкоторыхъ мѣстахъ. Місцем такі були здоровенні та глибокі байраки, що Боже-світе! Грин.  Словник української мови Грінченка