місцинка
МІСЦИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до місци́на.
Вона [темрява] вступала скрізь у кожну місцинку землі, покривала степ чорним накриттям (Гр., II, 1963, 431);
Оксен стає на ноги, але стоять йому важко, невидима сила водить його з боку на бік.. і він ніяк не може собі вибрати стійкої місцинки на підлозі (Тют., Вир, 1964, 136).
Словник української мови (СУМ-11)