міський

МІСЬКИ́Й, а́, е́. Прикм. до мі́сто 1.

Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Досв., Вибр., 1959, 154);

Коли Мічурін з’явився в президії не сцені міського театру, зал завирував такими оваціями, які й не снились ніколи найвидатнішим артистам (Довж., І, 1958, 496);

// Який відбувається в місті.

Від початку міських боїв у мінометній роті Брянського сталося чимало змін (Гончар, III, 1959, 237);

// Власт. місту, жителям міста.

Перед нею, неначе з того світу вернувся, сидів її милий Василь, та ще став і кращий, .. вся постать якась панська, міська (Н.-Лев., І, 1956, 106);

Сільська дячиха не розумілася, очевидно, на делікатних міських звичаях і йти з візитою не мала й гадки (Хотк., II, 1966, 364);

Крайні одразу ж помітили чужого чоловіка в міській одежі та в окулярах (Головко, II, 1957, 304);

// у знач. ім. міськи́й, кого, ч. Той, хто живе у місті.

Отой міський зняв пенсне і, витягши хустку, протирав скельця (Головко, II, 1957, 169).

Значення в інших словниках

1. міський — міськи́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. міський — [м'іс'кий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. міський — -а, -е. Прикм. до місто 1). || Який відбувається в місті. || Власт. місту, жителям міста. || у знач. ім. міський, -кого, ч. Той, хто живе у місті. Міська дума — а) орган міського самоуправління в Росії в 1785-1917 рр.; б) в Російській Федерації з 1993...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. міський — МІСЬКИ́Й, а́, е́. Прикм. до мі́сто¹ 1. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній); Я люблю, коли далеко на дальніх міських левадах рипить трамвай (М. Хвильовий); // Який відбувається в місті.  Словник української мови у 20 томах
5. міський — ГОРОДЯ́НИН (мешканець міста), МІСЬКИ́Й, МІЩА́НИН, МІСТЯ́НИН. Весною, коли в Києві цвітуть каштани, веселий гомін різноголосого натовпу городян не змовкає до самої ночі (О.  Словник синонімів української мови
6. міський — Міськи́й, -ка́, -ке́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. міський — Міський, -а́, -е́ Городской. Розумніше міське теля, як сільська дитино. Чуб. І. 242.  Словник української мови Грінченка