міський
МІСЬКИ́Й, а́, е́.
Прикм. до мі́сто¹ 1.
Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній);
Я люблю, коли далеко на дальніх міських левадах рипить трамвай (М. Хвильовий);
// Який відбувається в місті.
Від початку міських боїв у мінометній роті Брянського сталося чимало змін (О. Гончар);
// Власт. місту, жителям міста; такий як у жителів міста.
Перед нею, неначе з того світу вернувся, сидів її милий Василь, та ще став і кращий, .. вся постать якась панська, міська (І. Нечуй-Левицький);
Сільська дячиха не розумілася, очевидно, на делікатних міських звичаях і йти з візитою не мала й гадки (Г. Хоткевич);
Крайні одразу ж помітили чужого чоловіка в міській одежі та в окулярах (А. Головко);
// у знач. ім. міськи́й, кого, ч. Той, хто живе у місті.
Отой міський зняв пенсне і, витягши хустку, протирав скельця (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)