міський

міськи́й

-а, -е.

Прикм. до місто 1).

|| Який відбувається в місті.

|| Власт. місту, жителям міста.

|| у знач. ім. міський, -кого, ч. Той, хто живе у місті.

Міська дума — а) орган міського самоуправління в Росії в 1785-1917 рр.; б) в Російській Федерації з 1993 р. – виборні представницькі органи деяких міст.

Міська управа — в Росії в 1870-1917 рр. – виконавчий орган міського самоуправління.

Міський голова — в дореволюційній Росії – представник міської думи і міської управи.

Значення в інших словниках

1. міський — міськи́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. міський — [м'іс'кий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. міський — МІСЬКИ́Й, а́, е́. Прикм. до мі́сто¹ 1. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній); Я люблю, коли далеко на дальніх міських левадах рипить трамвай (М. Хвильовий); // Який відбувається в місті.  Словник української мови у 20 томах
4. міський — ГОРОДЯ́НИН (мешканець міста), МІСЬКИ́Й, МІЩА́НИН, МІСТЯ́НИН. Весною, коли в Києві цвітуть каштани, веселий гомін різноголосого натовпу городян не змовкає до самої ночі (О.  Словник синонімів української мови
5. міський — Міськи́й, -ка́, -ке́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. міський — МІСЬКИ́Й, а́, е́. Прикм. до мі́сто 1. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Досв., Вибр., 1959, 154); Коли Мічурін з’явився в президії не сцені міського театру, зал завирував такими оваціями...  Словник української мови в 11 томах
7. міський — Міський, -а́, -е́ Городской. Розумніше міське теля, як сільська дитино. Чуб. І. 242.  Словник української мови Грінченка