мітовка

МІТО́ВКА, и, ж., зах. Мітла (у 1 знач.).

— От піду десь-колись до близького зрубу, наріжу березини та пипнаю [в’яжу] мітовки через тиждень, а в понеділок беремо з жінкою по зв’язкові на плечі та й на торг до Дрогобича (Фр., І, 1955, 370).

Значення в інших словниках

1. мітовка — міто́вка: метла [ІФ,1890] — мітла [I]  Словник з творів Івана Франка
2. мітовка — міто́вка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. мітовка — -и, ж., зах. Мітла (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мітовка — МІТО́ВКА, и, ж., діал. Мітла (у 1 знач.). – От піду десь-колись до близького зрубу, наріжу березини та пипнаю [в'яжу] мітовки через тиждень, а в понеділок беремо з жінкою по зв'язкові на плечі та й на торг до Дрогобича (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. мітовка — ВІ́НИК (зв'язаний жмуток віниччя, лозин, тонких гіллячок і т. ін. для підмітання); ДЕРКА́Ч, ДРЯПА́К (стертий); МІТЛА́, МІТО́ВКА діал. (віник на довгій палиці); МІТЕ́ЛКА (м'який віник з волотків очерету). Мотря замітала сіни.  Словник синонімів української мови