міхурець

МІХУРЕ́ЦЬ, рця, ч. Зменш, до міху́р.

У капілярах легенів гемоглобін червоних кров’яних тілець вбирає кисень, який потрапив у кров з повітря легеневих міхурців (Шк. гігієна, 1954, 78);

Зараз викинуло йому на губі гарячковий міхурець (Март., Тв., 1954, 326).

Значення в інших словниках

1. міхурець — міхуре́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. міхурець — -рця, ч. Зменш. до міхур.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. міхурець — МІХУРЕ́ЦЬ, рця, ч. Зменш. до міху́р. У капілярах легенів гемоглобін червоних кров'яних тілець вбирає кисень, який потрапив у кров з повітря легеневих міхурців (з навч. літ.); Зараз викинуло йому на губі гарячковий міхурець (Л. Мартович).  Словник української мови у 20 томах
4. міхурець — Міху́р, -ря́ м. Волдырь, водяной пузырь отъ обжога и пр. Камен. у. ум. міхурець.  Словник української мови Грінченка