міхур

МІХУ́Р, а, ч.

1. Порожнистий орган у тілі тварини або людини, що наповнюється якою-небудь рідиною.

Квасолю рекомендують як дієтичну страву при клінічному лікуванні хвороб печінки і жовчного міхура (Зерн. боб. культ., 1956, 121);

Ця хвороба [гематурія] характерна тим, що стінка сечового міхура кривавить (Наука.., 9, 1957, 19);

*У порівн. Він цьвохнув коня батогом і погнав курною дорогою, лиш.. надувалася на спині міхуром червона, вилиняла на сонці, сорочка (Тют., Вир, 1964, 271);

// Мішечок або інші вироби, виготовлені з тканини такого органа деяких тварин.

— Я.. дам тобі ще трохи грошей, — сказав Бразд, і, вийнявши баранячий міхур, заходився рахувати динарії… (Скл., Святослав, 1959, 92);

У боярських хоромах.. у вікнах прозоре скло, привезене з Києва. А у смердів на вікнах міхури волячі нап’яті (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 34).

2. діал. Пухир.

— Він хап рукою за залізо [залізо].. А долоня вся міхуром стала (Фр., IV, 1950, 194).

Значення в інших словниках

1. міхур — міху́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. міхур — -а, ч. 1》 Порожнистий орган у тілі тварини або людини, що наповнюється якою-небудь рідиною. || Мішечок або інші вироби, виготовлені з тканини такого органа деяких тварин. 2》 діал. Пухир.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. міхур — МІХУ́Р, а́, ч. 1. Порожнистий орган у тілі тварини або людини, що наповнюється якою-небудь рідиною. Квасолю рекомендують як дієтичну страву при клінічному лікуванні хвороб печінки і жовчного міхура (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. міхур — міху́р: ◊ наду́тий як міху́р → надутий  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. міхур — МІХУ́Р (порожнистий орган у тілі тварини або людини, що наповнюється якоюсь рідиною), ПУХИ́Р. Якісь старигани, забувши про склероз, холестерин, ожиріння й одуріння, забувши про вставні зуби й вирізані шлунки та жовчні міхурі, їдять неймовірно жадібно...  Словник синонімів української мови
6. міхур — Міху́р, -ра́; -хурі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)